muzyka polesia

Зустріч весни на Благовіщення



 
 
Маргарита Скаженик
 
(за матеріалами з с. Осівка Ємільчинського р-ну Житомирської області)
 
     В традиційній культурі українців та білорусів початок весни ознаменовувався виконанням обрядових пісень – «веснянок». В давнину прихід весни визначали за змінами в природі: «Як сніг розтає́». Спочатку могли співати в хаті, а вже пізніше – на вулиці <1>: «Спочатку в хаті співаєм, як пражу прадем, а потім – голосно на вулиці»<2>. Поступово виробилася традиція приурочувати перший вихід з піснями на вулицю до різних церковних свят. На півночі Житомирської області (Середнє Полісся) таким святом найчастіше було Благовіщення (7 квітня) <3>.
     Благовіщення в народі користувалося особливою пошаною. В цей день суворо забороняли будь-яку роботу, аби не накликати посуху або град, а разом з тим і неврожай. У той же час спів веснянок на вулиці не тільки схвалювався, але й був обов’язковим: «Сьонє Благоўєщеньє. Господь подаў, поблагословиў – ожіває всякій корінчик. Великій празник! Сьогодні даже пташка гніздá не в’є! І діўка косú не плете. І даже в пеклі не мучають – всі прáзнують. Сьогонні первій день і веснянку можна на дворé. До цього можна було в хати спевать, а на дворе – нє» <4>.
    На думку дослідників, звук (у даному випадку – голосний жіночий спів у високому регістрі) наділявся магічними властивостями – сприяв пробудженню природи після зимового сну (у той час як передчасний спів міг завадити і порушити природний хід подій) (3, с. 30–35). Показовою є цитата, яку наводить Тетяна Агапкіна: «На Благовєщєннє так встрєчаєм ве́сну, а до того не маєш права спевать на дворє» <5> (2, с. 8). Виконання веснянок не втрачало свого магічного призначення і в більш пізній календарний час. Так, в селі Жубровичі Олевського району спів веснянок на Великдень жінки прокоментували наступними словами: «Треба весну пробуди́ти» <6>.
    Навіть на початку ХХІ ст. веснянки на північній Житомирщині можна було записати практично в кожному селі (щоправда лише від жінок 1930–1940-х рр. н.). Втім, вже мало хто пам’ятав про обрядові дії, які в давнину робили під час закликання весни. Тому важко переоцінити записи в селі Осівка Ємільчинського району, жительки якого не тільки детально розповіли, але й відтворили обряд зустрічі весни, що і було відзнято на відео Олегом Коробовим та автором 7 квітня (на саме Благовіщення) 2006 року. Обряд показали чотири жінки (сусідки), що народилися і все життя прожили на одній вулиці: Єрмолин Марія Корнійовна 1931 р. н., Авраменко Ольга Яківна 1930 р. н., Сергейчук Надія Прокопівна 1938 р. н. та Рузіч Ольга Іванівна 1947 р. н.

https://youtu.be/EDU2xd_bRvM
 
      Окрім співу обряд зустрічі весни передбачав розкладання на воротях двору ритуального багаття з торішньою соломи: «Як колись нишиє матирє́ пали́ли [вогонь], віходили в пе́рвий день, на вє́сну, і співали. Так ми і пошли́ по ї́хніх ступеня́х. Війшлі ми на одвір, запалили огонь, начинаєм спевать». Вогонь виконує не тільки очисну функцію, але й несе в собі образ тепла, сонця, якого так чекають після холодної зими. Згадки про ритуальні вогні під час ранньовесняних обрядів зафіксовані в різних фольклорних традиціях Полісся, що навіть відбилося в локальних назвах: «гріти весну», «палити весну», «палити веснянку» (3; 6; 10). В традиціях північної Житомирщини вогонь також фігурує в купальських обрядах, коли спалюють ритуальне деревце – «купайло» (9), під час весільного обряду – на воротях у свекрухи, коли молодий повертається додому з дружиною.
     За спогадами інформантів, обрядові дії відбувалися один день, в той час як веснянки звучали щовечора впродовж кількох місяців, аж до літа (тоді на зміну весняним мелодіям приходили купальсько-петрівські та жнивні). В традиції села Осівка усі веснянки виконуються на один і той самий наспів (змінюються тільки слова пісень). Тривале виконання веснянок, які звучали як в обрядових, так і в позаобрядових ситуаціях, зумовило і широку амплітуду сюжетів найрізноманітнішої тематики.
     В традиціях тих сіл, де ранньовесняні обрядові дії давно забулися, все ритуальне навантаження лягло саме на музичний компонент. Завдяки формульності весняних наспівів (в їх основі лежать стабільні ритмомелодичні структури) та яскраво обрядовій манері їх виконання (вона передбачає інтенсивне звучання жіночих голосів у високому регістрі, часто гукання), ці мелодії набули безумовної знаковості, виступаючи звуковим маркером весняного календарного сезону. 
 
<1> Цитати (експедиційні інтерв’ю) наводимо мовою оригіналу зі збереженням особливостей діалекту.
<2>Село Середи Емільчинського району Житомирської області, запис автора 1998 р. від Волощук Марії Йосипівни, 1919 р. н.
<3> У цей день архангел Гавриїл сповістив Діві Марії «благую вість» про народження у неї Божого Сина.
<4> Село Осівка Ємільчиньского району Житомирської області, запис автора та О. Коробова від Єрмолин Марії Корнєєвни, 1931 р. н. та Авраменко Ольги Яківни, 1930 р. н.
<5> Село Червона Волока Лугинського району Житомирської області. 
<6>З експедиційної практики Ірини Клименко, 1990-ті роки.


 
Маргарита Скаженик (Київ)
кандидат мистецтвознавства,
старший науковий співробітник
Проблемної науково-дослідної лабораторії етномузикології
Національної музичної академій України ім. П. І. Чайковського,
доцент кафедри фольклору
Київського національного університету культури і мистецтв
 
Джерела
  1. Антоніна Матвієнко співає веснянки і петрівки. Редактор М. Кузик. Без анотації. «Мелодія», 1980. (1 грампл. 175 мм стерео 33 1/3 , 13′19″, 10 творів).
  2. Агапкина Т.Звуковой образ времени и ритуала (на материале весенней обрядности славян). Мир звучащий и молчащий. Семиотика звука в славянской народной традиции. Москва: Индрик, 1997.
  3. Агапкина Т.Этнографические связи календарных песен. Встреча весны в обрядах и фольклоре восточных славян. Москва: Индрик, 2000. 336 с.
  4. Єфремов Є.Веснянки. Історія української музики.Том 1. Від найдавніших часів до ХVІІІ. Кн 1. Народна музика. Редкол. тому О. Ю. Шевчук, О. П. Прилепа та ін. Київ: ІМФЕ, 2016, с. 56–73.
  5. Єфремов Є. Музика і ритуал: взаємокоординація звуковисотних чинників та виконавської стилістики в обрядових піснях Центрального Полісся. Студії мистецтвознавчі. Число 4 (8). Київ: ІМФЕ, 2004, с. 50–57.
  6. Клименко І.Веснянки Західного Полісся (весняні ритуали та пісні Південної Пінщини). Електронна версія на DVD до книги: Клименко Ірина, Мурзина Олена. Київська лабораторія етномузикології. 1992–2007. Київ: НМАУ ім. П. Чайковського, 2008. 153 с.
  7. Народное музыкальное творчество (учебник). Отв. ред. О. А. Пашина. Санкт-Петербург: Композитор, 2005. 566 с.
  8. Пашина О.Календарно-песенный цикл у восточных славян. Санкт-Петербург: Композитор, 2006. 280 с.
  9. Скаженик М.Мелогеографічне вивчення Уборті: купальсько-петрівські наспіви та обряди. Проблеми етномузикології. Зб. наук. статей. Вип. 4. Упоряд. О. І. Мурзина. Київ, 2009, с. 154–175.
  10. Скаженик М. Песни закликания весны на Среднем Полесье // TradicijairDabartis.Tradition&Contemporarity:Mokslodarbai.Sud.R.Sliužinskas,H.Pshenichkina.№12.Klaipėda,Klaipėdosuniversitetoleidykla,2017(удруці).
 

PL | BY | UA

Share on Google+

Музыка Палесся / МУЗИКА ПОЛІССЯ// енциклопедія традиційної музики // Энцыклапедыя традыцыйнай музыкі //encyklopedia muzyki tradycyjnej.