Обряди і пісні гукання весни на Середньому Поліссі : Muzyka Polesia

Обряди і пісні гукання весни на Середньому Поліссі

n Борове Лельчицький р-н, Гомельська обл. Городчани Жмурне Лельчицький р-н, Гомельська обл. Копище Людвинівка Макарівського р-ну Київської обл

Маргарита Скаженик

Зустріч весни (а разом з нею і нового землеробського циклу) передбачала різноманітні обрядові дії, спогади про які на українсько-білоруському пограниччі збереглися до поч. ХХІ ст. Цей допис представляє ранньовесняні обряди Середнього Полісся (північні території Житомирської, Рівненської, Київської областей України та південний захід Гомельської області Білорусі). В локальних традиціях окресленого ареалу гукання весни приурочували до різних церковних свят, але давнішою вважається традиція орієнтуватися на зміни в природі – як сніг тане, як крига на річках ламається та ін. На Туровщині та суміжних з нею землях основним атрибутом обряду була прикрашена ялинка,з якою дівчата виходили в поле, обходили село, піднімалися на різні підвищення (копиця сіна чи дерев’яні помости для нього («одьо́ноки»), погріб, дерево, паркан, міст над річкою, пагорб, дахи господарських будівель) і звідти «гука́ливесну»: «На Стречаньє ўразалі йолку в лєсі, цвєти туди чеплялі, і кругом дєреўні обізатєльно нам треба обуйті, з тою йолкою»<1>,«Му лазимо на стожо́к. Йолочку зробім й весну́ гука́йом»<2>, «З йолкой на полє вуйдом, на ворота вісоко станем да й вже гукáєм»<3> (див. також відео: 17; 18).

Зустріч весни також могла супроводжуватися ритуальними вогнями: палили старі дерев’яні речі, остопки з постолів4, крадені обмолочені снопи жита. На Київському Поліссі палили торішню солому з першого снопа на зажинках, який під час зимових святок ставили на «по́куті» під образами (для проведення цього обряду дівчата виходили за село на пагорб, де вже розтанув сніг, розкладали солому навхрест, ставали одна навпроти другоїі «вєсну спєвалі»; після обряду солому спалювали в печі і влаштовували спільну вечерю5). В різних традиціях обряд називався «гріти ве́сну»<6>, «палі́ті ве́сну»<7>, «пали́ти весня́нку»<8>: «От на Стречанья на одьонок йдуть! Там вони огонь запалівають і пє́ють, уже на том одьонку»;<9> «На зáпускі постові́є вєсну палі́лі. Матці зварать по яйцу, ємо, граємо келє огніка. Палілі коробкі, кошелі, постоли старіє – остопкі. Да бегають кругом огню да й сповають „Да уге й весна, да уге й красна”»<10>. Обряди зустрічі весни супроводжувалися приготуванням і поїданням ритуальної їжі (випечених з тіста пташок, хліба, пшоняної каші, вареників, варених яєць, сиру), яку дослідники трактують як ритуальне годування-задобрювання міфологічних персонажів, пов’язаних с Весною (8, с. 26–28).

Спільна трапеза учасників обряду (як і після різдвяно-новорічних обходів), а також знищення основного атрибуту (ялинки, дерев’яних старих речей, торішньої соломи), символізували завершення обряду: «Вве́чері наварать наше матєріє, дадуть нам уже хату – „уже йде́те погукайте весну, да будете вечерать”»<11>; «<Йолку> у хаті поставілі на столє. За стол сєядайом, пйом, гуляймо, танцуйомо. А потом ту йолку… цвєти знімайом, а єє спалімо і всьо – вєсну́ ўстретілі» <12>.

З наведених інтерв’ю видно, що окрім акціонального ряду та атрибутики, в обрядах зустрічі весни важливу роль відігравали: місце (поле/копиця <13>, вулиця, вигін <14>);

час (переважно вечір); вік (дівчата та молоді жінки);

поведінка учасників – намагання піднятися над землею, рух або біг по колу, ритуальні процесії (навколо копиць, навколо села).

Обов’язковими також були ритуальні звернення до весни, які вигукували або співали.В українських та білоруських обрядових весняних піснях («веснянках») багато сюжетів з мотивами закликання весни, завдяки чому їх прийнято називати весняними закличками. Часто тексти побудовані у формі діалогу з весною – після звернення-запитання («А-гу, весна, а-гу, красна, що ти нам принесла?» та ін.) звучить символічна відповідь весни, наприклад, перераховуються дари, які вона принесла людям (див. тексти під нотними прикладами) <15>.

Залежно від локальної співочої традиції обрядові тексти можуть розспівуватися на різні мелодії. Основною музичною ознакою закличок є специфічна виконавська манера – інтенсивне і дуже голосне звучання жіночих голосів у гранично високому регістрі, завдяки чому спів межує з криком: «Спова́лі мо́цно на всю го́лову» <16>. Причину такої манери пояснила одна з виконавиць: «А шоб весна́ скорей прийшла» <17>.Особливої уваги заслуговують чотирискладові наспіви весняних закличок з ямбічним ритмом, в яких мелодія піднімається і затримується на вершині звукоряду (наголошений склад в тексті), після чого спадає вниз (див. ритмічний рисунок, нотний приклад, аудіо-приклад 1).

Ритмічний рисунок

Нотний приклад(Житомирська область, Олевський район, село Копище, хутір Ковель; запис 2002 року від Дубровець Є. Я., 1923 р.н.)

В цих закличках ідея заклику міститься не лише в тексті, але й у самій мелодії.Часом текст просто вигукується, але при цьому зберігається запитально-клична інтонація (аудіо-приклад 2, відео-приклади 1, 2).

Відео-приклад 1

Фрагмент з відеофільму О. Нагорнюка «Креснянка» (19) (відзнято в с. Переброди Дубровицького р-ну Рівненської обл., 2016 р.)

Відео-приклад 2

Фрагмент з відеофільму О. Коробова та М. Скаженик «Загукання Весни на нижній Уборті» (реконструкція у виконанні фольклорного гурту «Володар», м. Київ, кер. М. Скаженик, 2008 р..Локація: етнографічний музей «Хутір пана Савки», с. Нові Петрівці Київської обл.)

У цих та інших закличках спів часто чергується з гу́канням – переходом голосу з грудного регістру в головний; стрибок (короткий або довго витриманий) може відповідати октаві, септимі або не мати чіткої висоти (див. аудіотреки (12, № 2; 13, № 5) та відео (16). Є. Єфремов також вказує на особливий характер артикуляції, внаслідок якої голоси дзвенять високими обертонами, набуваючи особливої летючості (російською полётности) та ніби «пробиваючи» простір (2, с. 64–65; 3, с. 53; 4, с. 86). Фонічний ефект від голосного співу-крику підсилювали і високі місця, з яких гукали весну, – пагорб, дерево, міст та ін. Специфічна виконавська манера та заклична ритмоінтонація весняних закличок і зумовили місцеві назви обряду зустрічі весни – «гукать («кричать», «клікать») весну»<18>.

Література

Агапкина Т. Этнографические связи календарных песен. Встреча весны в обрядах и фольклоре восточных славян. Москва: Индрик, 2000. 336 с.
Єфремов Є. Веснянки. Історія української музики. Том 1. Від найдавніших часів до ХVІІІ. Кн 1. Народна музика. Редкол. тому О. Ю. Шевчук, О. П. Прилепа та ін. Київ: ІМФЕ, 2016, с. 56–73.
Єфремов Є. Музика і ритуал: взаємокоординація звуковисотних чинників та виконавської стилістики в обрядових піснях Центрального Полісся. Студії мистецтвознавчі. Число 4 (8). Київ: ІМФЕ, 2004, с. 50–57.
Єфремов Є. Постові веснянки на Київському Поліссі. Проблеми етномузикології. Зб. наук. Статей. Упор. О. І. Мурзина. Вип. 4. Київ, 2009. с. 77–95.
Клименко І. Веснянки Західного Полісся (весняні ритуали та пісні Південної Пінщини). Електронна версія на DVD до книги: Клименко Ірина, Мурзина Олена. Київська лабораторія етномузикології. 1992–2007. Київ: НМАУ ім. П. Чайковського, 2008. 153 с. Можейко З. Песенная культура Белорусского Полесья: село Тонеж. Минск: Наука и техника, 1971. 263 с.
Народное музыкальное творчество(учебник). Отв. ред. О. А. Пашина. Санкт-Петербург: Композитор, 2005. 566 с.
Пашина О. Календарно-песенный цикл у восточных славян. Санкт-Петербург: Композитор, 2006. 280 с.
Скаженик М. Весняні заклички нижньої Уборті: особливості формотворення. Народознавчі Зошити. Вип. 3–4 (69–70), 2006, с. 493–502.
Скаженик М. Песни закликания весны на Среднем Полесье. Tradicija ir Dabartis. Tradition & Contemporarity: Mokslo darbai. Sud. R. Sliužinskas, H. Pshenichkina. № 12. Klaipėda, Klaipėdosuniversitetoleidykla, 2017 (у друці).
Традыцыйная мастацкая культура беларусаў. Т. 6. Гомельскае Палессе і Падняпроўе. Кн. 1. Т. В. Валодзіна (і інш.), ідэя і агул. Рэдагаванне Т. Б. Варфаламеевай. Мінск: Выш. шк., 2012. 910 с.+CD\

Аудіопубликації

Беларускі музычны фальклор. Серія «Музыкальное творчество народов СССР. Антология». (Польові записи 1960-1980-х рр., уклад. й анотація З. Можейко, І. Назіної, Т. Варфоломеєвої). ВТПО «Фирма Мелодия», 1990. М 30 49231 009.
Рано-рано да зійду на гору. Серія «Традиційна музика Полісся». Ч. 1. Весна, літо. Польові записи Є. Єфремова, І. Клименко, С. Охрімчука, М. Хая. Анотація Є. Єфремова, І. Клименко. Київ: Культурологічна експедиція МНС України + УЕЛФ, 1997.
Традиційна музика Полісся. Київське Поужжя. Польові записи, укладання, стаття, комент. Є. Єфремова. Київ, 2013.
Традиційна музика Полісся. Чорнобильське правобережжя Припяті. Польові записи, укладання, стаття, комент. Є. Єфремова. Київ, 2014.

Фільмографія

Голоса векав. Сценарист-этномузыколог З. Я. Можейко, реж. Н. Савва. Минск: Беларусьфильм, 1979.
Грамніцы.Аўтар І. Крук, реж. А. Катовіч. Мінск: Беларускі дзяржаўны універсітэт культуры і мастацтваў, 2005. Режим доступу: https://youtu.be/tJ7loLcuR8AАбрад "Стрэчанне". Запісаны ў в. Сіманічы (Лельчыцкі р-н). Здымкі: Пятро Цалка. Мантаж: Ларыса Шчыракова. Режим доступу: https://youtu.be/MjI5BV8ODBM
Креснянка – обряд зустрічі весни в с. Переброди Дубровицького р-ну Рівненської обл.Олексій Нагорнюк. Рівне, 2016. Режим доступу: https://youtu.be/XP1gQWgWGQ0

<1> Село Осів Лельчицького р-ну Гомельської обл., запис автора і О. Коробова 2007 р. від Остапович Валентини Дмитрівни, 1942 р. н.
<2> Село Дуброва Лельчицького р-ну Гомельської обл., запис автора і О. Коробова 2004 р. від Остапович Анастасії Володимирівни, 1931 р. н.
<3>Село Борове Лельчицького р-ну Гомельської обл., запис автора 2002 г. відБорисовець Уляни Степанівни, 1924 р. н. Подібні обряди в інших регіонах див. (1, с. 20–21; 6, с. 56; 8, с. 38–46; 11, с. 106–109).
<4> Стоптане плетене з кори взуття (північ Олевського р-ну Житомирської обл., південь Лельчицького р-ну Гомельської обл.).
<5> Село ГородчаниЧорнобильського р-ну Київської обл., запис О. Зайця у 2009 р. від переселенців у селі Людвинівка Макарівського р-ну Київської обл.
<6>Окремі традиції Гомельської та Калузька обл. (1, с. 37–39).
<7>Північ Олевського р-ну Житомирської обл., записи автора і О. Коробова, Є. Єфремова.
<8> Село Плесецьке Васильківського р-ну Київської обл., запис автора і О. Коробова 2014 р.
<9>СелоБуйновичі Лельчицького р-ну Гомельської обл., запис автора і О. Коробова 2007 р. від Гарбаль Тетяни Григорівни, 1933 р. н.
<10> Село Копище хутір Ковель Олевського р-ну Житомирської обл, запис автора та О. Коробова 2002 р. відДубровець Єви Яківни, 1923 р. н., Дубровець Марії Мартиянівни, 1949 р. н.
<11>Село Дуброва Лельчицького р-ну.
<12> Село Сімоницька Рудня Лельчицького р-ну Гомельської обл., запис автора та О. Коробова 2007 р. від Дубровець Марії Мартиянівни, 1949 р. н. Ритуальне деревце також могли прив’язувати до оброчних дерев'яних хрестів на перехрестях доріг (с. Нове Полісся Лельчицького р-ну).
<13>У цьому випадку проглядає аграрна символіка.
<14>Вигін – пасовище.
<15> Найповніша класифікація сюжетів весняних закличок та їх поетичних версій складена Т. Агапкіною (1, с. 46–82, 282–293).
<16>Село Жмурне Лельчицького р-ну Гомельської обл., запис автора та О. Коробова 2004 р.
<17> Село Борове Лельчицького р-на Гомельськой обл.
<18>Детальніше про обряди зустрічі весни та приурочені до них наспіви і особливості їх виконання див. в роботах (1, с. 100–107; 2, с. 57–58, 63–66; 3; 4; 5; 9; 10; 11, с. 109–113).

FOT: Загукання Весни з пташками (реконструкція обряду у виконанні фольклорного гурту «Володар», м. Київ, керівник М. Скаженик, 2008 р.)