(1944 р. н.)

 

     Відомий зараз на Поліссі як один з кількох чоловіків, які вміють робити дудки-викрутки, він пам’ятає давні «борові» мелодії та пісні, співає разом з жінками з сільського гурту.

     Народився в с. Переброди Дубровицького р-ну Рівненської обл. Родина співака пережила трагедію під час ІІ Світової війни - загинули дід, баба, «2 дядьки по 16 – 17 год та 2 тьотки до 10 год» Гарасима Карповича. Група німецьких солдат обідала в клуні Хомичів, один з них випадково залишив там кулеметну стрічку. Коли німці стали палити село (щоб позбавити радянських партизан можливості брати харчі та базуватися), патрони в стрічці почали вибухати, німці звинуватили родину в зв’язках з партизанами і спалили разом з садибою. Батькові та матері Гарасима вдалося врятуватися. Рештки загиблих поховані на кладовищі, на могилі встановлені 2 великі дерев’яні хрести, на раменах яких врубані по 2 маленьких хрестики – що символізують діда, бабу та молодих дядьків і тьоток Гарасима.

     В родині Гарасима було 11 душ дітей – брати і 1 одна сестра. Нині 2 брати проживають в Росії, лишилися там після служби у війську, сестра живе на сході України.

Гарасим Карпович закінчив 7 класів школи та пішов служити у військо. Відслуживши в Житомирі та Новограді-Волинському зв’язковим в танковій частині, потім працював в Перебродах 2 роки трактористом, а потім - лісником. «Коло батька» навчився робити печі і грубки, зробив «дє-то больш за дваццать печей, а грубей большей зробів». Тримає бджоли в дерев’яних колодах біля хати і на деревах на хуторі за селом. Баба Гарасима і мати Івана Петровця «Бондарка» були рідними сестрами, Бондарко і навчив Гарасима робити дудки і грати на них. «На дудку почав грать, як худобу пас, у 4-ий, мо, клас ходів, начав пасті худобу. Займалі людскую худобу, за літо пасеш, а пуд жита давалі – 16 кілограм. На тиждень 2 рази в школу ходілі - трудно було жить, треба було віживать, нігдє не було магазінув, от як розживаліса посля войни. Разом з Бондарком паслі товар, коло його і навучивса (робити дудки). Батька брат звавса Гарасім, то тоже грав на дудци хороше».

Жінка Гарасима, Марина Павлівна (1942 – 2013 рр.), також добре співала, за що в селі їй дали прізвисько «Зикіна» (прізвище популярної радянської співачки).

Гарасим вже не ходить за товаром (не пасе худобу), але і досі виїжджає в ліс в пошуках заготовки для дудки-викрутки, грає у своє задоволення, згадуючі давні часи і колишніх музикантів.

У 90-х роках ХХ ст. запис співу та награвання на дудці-викрутці Гарасима Карповича здійснила етномузиколог Ірина Клименко.

На фото: Гарасим Карпович Хомич грає на дудці під час випасання худоби, 2007 р., фото О. Нагорнюка

 

Відео: виготовлення дудки-викрутки, 2007 р. 

PL | BY | UA